Простують дорогою люди
І не знають куди.
Життя підкидає етюди.
Спробуй вихід знайди...
Грає доля із нами у шахи,
Очі в нас перев'язані.
То щасливчики ми, то невдахи...
Всі фігури є тісно пов'язані.
Пішаків тут ніхто не шкодує,
Їх багато в цій грі.
Кінь з турОю поруч крокує...
А за спинами в них - королі.
І якщо в нас із долею пат,
МАєм трішечки мирного часу.
Коли ж оголОсить нам мат,
То Фортуна уже не анфасом.
Ми для всесвіту просто пісок.
Ну то й що нам до того?
Нам не треба від неба зірок,
Тільки трішечки щастя святого...
Ми гравці на чиЄмусь полі,
Так прямуймо уперто до цілі...
Поки є ще в душі сила волі,
Поки сила є в нашому тілі...
26.03.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488367
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.03.2014
автор: Богданочка