У тиху,теплу ніч бузкову,
Коли ще гомонять міста,
Тобі співає колискову
Яскрава зірка золота.
Торкає вітерець волосся,
Впліта тендітно снів стрічки,
Тут все вже згасло і вляглося,
Пташині змовкли балачки.
І ось, під місяця вітрилом,
Садок, як справжній корабель,
Несе у спокій душу й тіло,
Де мерехтіння - то пусте,
Де інше набуває значень.
Де метушня втрачає сенс,
Бо саме спокою нестача
Життя руйнує полонез.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488346
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.03.2014
автор: Вєтка Миловець