Людина, що звертається до кожного,
Людина, що ні з ким не розмовляє,
Мільйонне місто, у якому порожньо -
Останній прихисток егоцентричних Майя.
Це гра, у тисячу разів сповільнена,
Хардова спроба, збита німотою,
Бажання нагадати, що негідники –
Це за нагоди навіть ми з тобою.
Рука безхатченка, ще не відрубана,
Останній поцілунок Задзеркалля,
Де правда разом з нафтовими трубами,
А не на мирному обличчі Авеля.
Ці переходи, ці підземні марева,
Ці голоси, що піняться у тиші,
Людино мовчазна, тебе не зламано,
Але, крім мене,
вже ніхто про тебе не напише.
P.S. Особисті історії не менш важливі, ніж історії великих цивілізацій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488023
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 25.03.2014
автор: Олександр Ткачинський