Моя любов заплетена у твОї коси,
Моє кохання між твого уже волосся.
Так довго слухаю очей твоїх сирени,
Що так прекрасні. Все в них є, все, окрім мене...
Не знаю, як так швидко все відбУлося,
І взимку сонцем геть розквітли вулиці...
Весна прийшла в мої засніжені сади
І землям спраглим випити дала води.
Не носиш ти мене на грудях, ніби буси,
І не кохаєш, очевидно. І не мусиш...
Та я люблю очей твоїх легке намисто
І душу, що мені так кришталево чиста...
ДТХ
11-23.03.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487734
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2014
автор: Микита Баян