Так багато слів сказано дарма.
Орієнтирів з світла вже давно катма.
В телефонній слухавці чути лиш гудки.
У куті кімнати - проводів мотки.
Достукатись не зуміли, хоч грюкали слізно.
А тепер гладимо двері надто щиро - пізно!
І коли щемить всередині й запирає дух
Прилітає весь біль світу роєм диких мух.
Раптом розумієш, що прийде розплата
І буде мала масштабом їй оця кімната.
І розкаяння прийде, ти відчуєш раптом,
Просто ви не впорались: було мало? надто?
І буває вечорами ти вже сам не свій
Від нереалізованих прагнень та надій.
І буває, що ночами у своєму ліжку
Ти сумуєш за руками, й ні з ким гріти ніжки...
Хоч і так багато слів сказано дарма,
Знаєш, ти вже більше не її, бо її нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487719
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.03.2014
автор: Дагней