Набрид весь світ, так сумно, що аж трясця,
Так гидко, що як кажуть, їде дах...
До біса дім, де я у теплих капцях
Сиджу на кухні з кавою в руках.
Геть чоловіка, що збирає бакси,
Та їх же витрачає на цицьки,
До біса довгу мокродупу таксу...
Мені завжди подобались вовки.
Дістало до нирок велике місто,
Глобальна гіркота порожніх справ,
Дратує все - брудне й занадто чисте,
Солодкі співи птах й базарність гав.
А дійсність наливає й наливає,
"На, спробуй...", мов скажений сомельє...
Читає око: " Виходу немає",
Та вірить серце в те, що вихід є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487703
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 23.03.2014
автор: Вєтка Миловець