Мовчить телефон тільки дощ серенади співає,
І душу бентежить його неповторний наспів.
А вітер байдужий березі косу розплітає.
Мелодія їхня мені зрозуміла без слів.
Сиджу під вікном і тебе сподіваюсь побачить
У тій непогоді,як сонце в захмарений день.
Та доля така і не скаржусь я більше на вдачу.
Мабуть мені мати співала зимових пісень.
12.1990.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2014
автор: леся квіт