Ти подзвонив мені вночі,
Сказав слова, що з серця рвались,
Я чула їх колись. Та ці
Я дуже довго зачекалась.
Коли ти юний, все не так,
Здається , вперше і востаннє,
Кохання юних – це вітряк,
Кохання зрілих – це кохання.
Мине безсонна ніч і я
Дзвінка твого лиш дочекаюсь,
Твоє «алло», привіт здаля,
Я ж відповім: « Я теж кохаю».
* * *
Щастя моє карооке
З блиском лукавим в очах,
Стрівся мені ненароком –
І перетнувся наш шлях.
Тут, у великому місці,
Де шум заводів і гам,
Разом знайшли своє місце,
Щоб відпочити серцям.
І у шаленому танці
Двох одиноких сердець
Ми прокидаємось вранці
Найщасливіші з людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487053
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2014
автор: Паснак Марія