Так ніжно бавишся моїм волоссям,
На пісках морів душі моєї.
Ледь непомітно торкаєшся колосся,
Що проросло під впливом ахінеї.
Торкаєшся ти весняної шкіри,
Що поросла зеленими квітками.
Від дотиків бринить струна, молодої ліри,
Незаймана й просочена словами.
Тримаєш у руках мої долоні,
Що випромінюють тепло клубком.
Почуття виношуєш у лоні,
Що й так помітно світять маяком.
Пестиш мої губи на останок,
Що почервоніли при останньому морозі.
Зустрінемо в обіймах НАШ світанок.
Забути НАШУ весну,ми не в змозі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486769
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2014
автор: Прокудіна Вікторія