Тривожно… З ніг все стало на голову,
а квіти розквітнуть, зеленітиме світ…
У грудях моїх так пекуче-солоно,
картини міняються швидко, мов лід,
що зникає весною ранньою,
а потім з’являється знов від морозу…
Я так стомився жити повстаннями,
брехнею, втручанням, метаморфозами…
Тривожно… Що несе день завтрашній…?
Прокидаєшся… Тобі говорять: “Війна!”
Й ні до чого вже чай солодкий ранішній
і співуча, зелена , справжня весна…
І майже все втрачає значення:
новини, погода, власні ідеї…
Ти говориш усім прощавай, а не до побачення,
не знаючи коли рідного дому відкриєш ще двері…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486582
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2014
автор: Юра...