Чи живе в тобі Савонарола, трясучи своїми чернечими кістками?
В коридорах свідомості залишає хрести і відзначки.
І на присмак він, як шматок холодної піци з
Філіжанкою гіркої кави.
Він обнімає Шошу в кутках і на ліжку, під ним кричить пружинами матрац.
Це помста за дочку того анахорета,
Що виривав в нього хвилину за хвилиною ребра і мочав в напій як круасани.
І чадо виродком вилізло з його черева,
Що так блистить лисиною в мідній тарелі, використаній замість люстерка.
І волало воно презрінням до цього світу і так нареклося.
Бажання втопити в своїй слині Флоренцію посилило нічне скрепіння.
Палала Шоша, облизуючи губи і крейду зі стін, пальцями рила тунелі
На білий світ, а виповзла на чорний.
Тепер вона знає, що і чоловіки вміють народжувати і стогнати в муках.
А сліпці водять її чорним світом за руки,
Підставляючи на кожному кроці стільці і кидаючи гвіздки.
Тому ноги тепер її схожі на пастку для звіра.
І він попався…звір… Савонарола впав на стопи її лобом і
Отримав бажані на чолі стигмати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486570
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 18.03.2014
автор: В.Воццек