Вже мої ти не тривожиш струни,
тільки пам'ять дає збій,
ще буває голос твій в чужому чую
ти назавжди мій, не мій...
Мерехтить минулим слайдом спомин,
світ у позі як завжди,
як набридли твої крапки, коми,
не розчиняться сліди.
Обіймає вітер і штовхає в спину
до тепла і розкоші весни,
важко було перенести зиму
і багатолюдність самоти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486416
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.03.2014
автор: owl silence