Крим. Історії сьогодення…

Він  направив  автомат  у  груди  жінці;
-  Стой.  Стреляю.
-  Ну  стріляй,  стріляй,  ординцю...
Це  моя  земля,  
                   я  тут  зросла,  живу    
                                                                     і    буду  жити,
Ти  прийшов  на  землю  цю  мене  убити?..
В  мене  троє  хлопців  є,  на  тебе  схожі,
Вчила  їх  любить  усе.    
                                                             А  ви  ворожі,
Захопили  все  навкруг,  заклали  міни...
То    які  несете  нам  в  країну  зміни?..
Опусти  свій  автомат,  я  не  боюся,
От  би  бачила  в  цей  час  тебе  матуся...
Я́к  би  їй  було,  
                           якби́  мій  син  
                                                         їй  ціливсь  в  груди,
Поміркуй  і  схаменись,  заблудо.
Поміркуй...  
                     Невже  мізки  вам  геть  промили...
Ваші  матері  вас,  мабуть,  не  любили...
Щож  за  розум  треба  мати,  душу,  серце,
Щоби  з  жінкою,  
                                       беззбройною,  
                                                                             зійтися  в  герці...

Ось  стою...
                       Земля  моя!  
                                                     Давно  живу  тут!..  
Боляче,  
                       бо  душі  ці  скалічив  *путин*.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486395
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.03.2014
автор: @NN@