Сумує чудовий друг.
І сум його – ціле горе!
Говорить: «Мабуть, помру,
Ну що те кохання творить!
Як вирватись із оков?..»
О, ні, не сумуй, мій друже,
Ще буде тобі любов,
Удачлива! – і не дуже…
Ти лиш пам’ятай одне,
І що би там не казали:
Коли почуття неземне
То й цілого світу мало.
Люби! Догорай до тла!
До дна молодого серця,
Бо є для кохання пора –
Це ніжні твої сімнадцять…
17.03.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486353
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2014
автор: Володимир Шевчук