Я буду спати в вітру на плечі,
Тримаючи руками саме небо.
Я буду жити...Десь...На самоті...
Коли тобі мене уже не треба...
Я зможу жити...Хтось віддав життя,
Щоби я вранці з сонцем просиналась.
Взуває вітер зношене взуття,
А я за нього...Спомином чіплялась...
Тримаю вітер...Довго,аж до снів.
Котрі в мою домівку не приходять...
Та ти мене...Залишити схотів...
Одні вітри зі мною дружбу водять.
Тримаю вітер.Сплю в його руках.
Та він мене однесенький гойдає.
А ти...Колись...Жив у моїх думках,
Та вітер спомин в небо викидає.
Кидаю й я...Цілюсь у місяць...Ні!
Я пожбурляла зорі,що упали.
Мій Боженьку...Ми вже такі чужі.
А вчора ще...Ще вчора...Цілувались...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486284
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2014
автор: Відочка Вансель