Приснився сон мені...
що я - не я. І ти - мені не брат.
А в хаті нашій зайда оселився...
І ти йому, здавалось, навіть рад,
ще й кусником хлібини поділився.
З світлиці виніс він всі образи,
а сам усівся на старім ослоні...
Ми перед ним, як два раби
схилили голови у низькому поклоні.
Він рушником втер чоботи свої,
отим, що доля вишита на ньому.
Він наказав співать чужі пісні,
а потім зазіхнувся ще й на мову…
Плював і глумився він з нас,
а ми - швиденько утирались.
І слава Богу, що давно помер Тарас...
Бо ми би перед ним й не оправдались.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486242
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.03.2014
автор: ОксМаксКорабель