Ти мурашками бігаєш по тілу,
ти краплями дощу цілуєш.
Я не знайду ніколи міру
Того як ти мене лікуєш.
Ти граєшся у золоті волосся,
Милуєшся моїм "заходом сонця",-
ти так назвав мої медові очі,
торічної весняної півночі.
А я тоді пролила чашку кави,
І знітилася просто до безумства,
Мабуть це був найкращий акт вистави
під назвою " 100 способів чаклунства".
І лиш не бійся, я не зачарую,
А ти у відповідь :"Давно зачарувала".
Ну що ж тепер ні каплі не шкодую,
Що я тебе назавжди покохала ... .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2014
автор: Божена Гетьманчук