Я спіймаю завтра коня,
Я спіймаю завтра вогонь,
Запалю смолоскип серед дня,
І побачу тебе осторонь.
І побачу очі твої,
Брудні від зілля волосся,
І почую надривність струни
І гармидер різноголосся.
І здивуюсь: навіщо прийшла?
Навіщо стоїш немов скраю?
Адже: Доля твоя - не моя!
На тебе хіба зазіхаю?
Хіба тобі дав право прийти?
Хіба не відбули спокути,
Коли вийшли оба із імли
В ланцюгах кайданів розкутих?
Хіба ми не співали колись
Про ганьбу та щільні тенета?
Що впали, хоч молись не молись,
Від мене, як випад багнету?
Чи як порух рапіри швидкий?
Невблаганність шпаги разючий?
Чи як шаблі заклик на двобій
В Тартарах, гучний і болючий?
Неспроможність тебе зрозуміти,
Неспроможність навіть чути себе,
Мов та ртуть, по небу розлитий,
Я питаю, питаю про це.
Я питаю,питаю про ЦЕ!
1.07.1992
К
КВ-1
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485857
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2014
автор: Левчишин Віктор