Застряг у зенiтi, як в горлi,
огризений неба качан;
рвуть коси тополi бездольнi,
вичавлюють соки iз ран.
По вулицях вiтер розносить
вагони зашмiрених хмар,
барвистi помиї на осiнь
ллє вiдрами старий Тартар.
Екземнi, блощичнi та жовчнi...
О, скiльки у смертi є фарб!
Згоряє розчахнутий жовтень
у свiтлi тролейбусних фар.
Створено 25. 02. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485835
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.03.2014
автор: Т. Василько