всередині - прірва розміром з Африку,
там не лишилося жодного клаптика
спокійних земель.
в бурхливому морі мій корабель
вже вкотре розбився.
просто немає змісту -
і так буває,
як і немає плаванню цьому краю,
як і немає сирен, що мені співають,
як і мене... немає?
як і нема старого, нема нового:
все - в круговерті знову, і знову, знову...
знов корабель з уламків повстане - фенікс,
знов відродиться, щоб знову піти на скелі;
я не боюся нічого: він не загине -
швидко б як час всередині мене не сплинув.
Марина Смагіна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485476
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.03.2014
автор: Марина Смагіна