***

Закрились  всі  віконечка  душі
і  безнадійно  опустились  штори,
бо  заліпило  вуха  від  "лапші",
а  очі  просять  темні  щільні  шори.

Сховатись!  Щоб  не  бачити  й  не  чуть
брехливий  гавкіт  псів  біля  корита.
У  свій  квітковий  тихий  рай  втечу,
щоб  осторонь  гризню  всю  пережити.

Хіба  щось  змінить  мій  самотній  гнів,
коли  забув  народ,  з  якого  роду
він  коренем?  Оглух  і  онімів!
Населення    ще  є...  Нема  народу...


9  червня  2013  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485435
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.03.2014
автор: Світлана Моренець