Коли

Коли  живуть  на  світі  люди,
Вони  щасливі,  й  горді  тут,
За  теє  сонце,  що  їм  світить,
І  цюю  землю,  де  живуть.

Коли  співають  вранці  люди,
Вони  веселі,  й  раді  тут,
За  те  життя,  що  вони  люблять,
І  те,  що  в  світі,  і  живуть.

Коли  радіють  ції  люди,
Своєму  щастю,  вже  і  тут.
За  те  що  ходять  в  школу  діти,
І  те  що  сміх,  і  радість  тут.

Коли  живуть  сьогодні  люди,
Вони  всім  вірять,  даже  й  тут,
Й  у  те  життя,  що  завтра  буде,
І  в  те,  що  їх  не  обмануть.

Коли  живуть  на  землі  люди,
Вони  вже  вірять  в  те,  що  тут,
Свобода  й  рівність  завжди  буде,
Ніхто  й  нікого  тут  не  вб’ють.

Коли  живуть  і  чують  люди,
Та  й  розуміють  все  і  вся,
І  добре  знають  –  завтра  буде,
Ніхто  цю  землю  не  продасть.

Коли  бувають  в  світі  люди,
Які  не  знають  Віри  тут,
То  їм  й  Віри  вже  не  буде,
З  людей  своїх,  що  тут  живуть.

Коли  не  бачать  в  світі  люди,
Людину  близьку,  і  живу,
Мабуть  вже  й  совісті  не  буде,
І  як  же  жити  їм,  ось  тут.

Коли  приходить  горе  людям,
Вони  все  згадують,  і  ждуть,
Що  чують  й  їх,  оції  люди,
І  допоможуть,  не  минуть.

Коли  находить  голод  людям,
Й  усі  пізнають,  що  то  хліб,
Яке  життя,  і  де  ті  люди,
Що  вміють  жити,  як  свої.

Коли  живуть  розумні  люди,
І  є  в  них  горе  у  житті,
Вони  і  ближньому  поможуть,
Неначе  брату,  що  в  сім’ї.

Коли  прийдуть  у  гості  люди,
Щоб  порадіти  за  своїх,
Що  й  в  нас  такеє  завтра  буде,
І  не  по  віриться,  самим.

Коли  живуть  великі  люди.
У  своїй  величі  й  красі,
Тоді  і  горя  вже  не  буде,
На  нашій,  стомленій  землі.  

Коли  війна  приходить  людям,
Не  має  світу,  і  життя,
І  всі  одним  живуть,  як  люди,
І  вірять,  скінчиться  й  вона.

Коли  ж  згадають  когось  люди,
Що  жив,  боровся  у  вогні,
Тоді  і  пам'ять  всім  нам  буде,
І  жити  будем,  й  ми  тоді.

Коли  ж  зійде  на  світі  сонце,
Такеє  вранішнє,  просте,
Що  й  жить  захочеться  сьогодні,
Й  напевно  завтра,  над  усе.

Коли  ж  мудріші  стануть  люди,
І  прийде  час  у  їх  житті,
Вони  і  дітям,  внукам  скажуть,
Як  жити  правильно,  в  сім’ї.  

Коли  ж  живуть  і  знають  люди,
І  є  що  дітям  донести,
Що  дружба  й  братство  у  народі,
Завжди  живая  в  цій  землі.

Коли  ж  народжуються  люди,
Усі  щасливі,  і  живі,
Вони  надіються,  що  буде,
І  їхня  доля  у  житті.

Коли  ж  живуть  і  мріють  люди,
І  є  надія  у  житті,
Вони  веселі,  дружні  дуже,
І  жити  будуть  на  землі.

Коли  ж  живуть  і  вірять  люди,
Що  є  і  правда  на  землі,
Тоді  і  горя  їм  не  буде,
У  їх  майбутньому  житті.

Коли  ж  живуть  на  світі  люди,
У  всій  гармонії,  й  красі,
Вони  завжди  щасливі  будуть,
Й  на  цій,  оновленій  землі.

Коли  живуть…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484990
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 11.03.2014
автор: Ю.Вороньківський