Неначе в зачумлене тіло,
вернувсь я: Навіщо? Куди? –
Село моє посоловіло,
зажурою стали сади.
Півсвіт перекраяний навхрест –
відрада, що мама жива –
порогом роздвоєні навпіл
незвичні для слуху слова.
Чекаю і не дочекаюсь,
коли загарчить з ночі пес,
коли ж бо на ви-шкре-бок раю
оскалиться грім із небес.
Чекаю, коли доґвалтують
цей світ, і облуда спаде,
в уяві світання малюю –
й душа моя в безвість іде.
Створено 8. 01. 2003 року (03-40 - 03-57), м. Львів
Опубліковано:
1. "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. І. Дрогобич: "Коло", 2003. - С. 2.
2. "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 33
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2014
автор: Т. Василько