Розбиті мрії потонули у воді,
Легко так занурились у море.
Що ж з собою не забрали горе?
Більше не літатиму в житті.
Крила залишу під стелею,
Як непотрібний засіб еволюції,
Вже немає інтересу революції,
Востаннє полечу над скелею.
Немає мрій, немає спраги,
І в серці пусто стукотить,
Дивно, що нічого не болить,
Ще крок - закінчення цієї саги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484693
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2014
автор: Apis