На тему війни 41-45-го

Здал́еку,  в  небі,  сірі  літаки
Мов  зграя  диких  в́оронів  летіли
Небесну  заповняючи  блакить
Хрести  на  кожнім  чорно  майоріли.

Все  порохом  пропахло  у  селі
До  одного  усіх  людей  скликали
Дорослі  діток  перш  усе  взяли
Та  в  ліс  ховатись  хутко  повтікали.

А  хто  лишивсь  –  позабирали  німці
Що  тішилися,  граючись  з  життям
Від  мала  до  велика  поодинці
Передавали  в  руки  палачам.

Утікачів  розшукували  в  лісі
Натрапили  на  мати  та  малу
Дитину  був  наказ  повісить
Лиш  матір  залишити…  півживу.

Розвіявся  по  світу  лютий  страх
По  вулицям  гуляло  всюди  горе
У  кожного  гніздилось  по  хатах
До  кожного  заглянуло  в  комору.

У  кожній  хаті  болем  ріки  сліз
Життя  згасають  наче  сірники
Вітрами  виє  повний  фаталізм
Коли  тіла  загиблих…в  смітники...

Ми  перемогу  вибороли  кров’ю
За  честь  та  долю  рідної  землі
Роки  закарбували  мармурові
У  пам’ять  всіх  полишених  в  імлі.

До  Вічного  вогню  щороку  квіти
В  пошану  вам,  Героям  Перемоги
Ми  вдячні  вам  і  вдячні  наші  діти
За  вашу  мужність  кланяємось  в  ноги!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484674
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 10.03.2014
автор: Анна Кукурика