Я захворіла. І, мабуть, невиліковно...
Моя хвороба називається КОХАННЯ.
Вона у серці прогресує невгамовно.
Клінічні ознаки: тривожність і зітхання.
Вона з'явилась від залежності до тебе.
Уразила спочатку серце, потім розум.
Немає ліків від кохання. Та й не треба.
Одна розрада - це мої солоні сльози...
Моя любов тотожна із суцвіттям маку:
Така ж прекрасна і до смерті небезпечна.
Зросла в моїй душі й прийшлась до смаку.
Палає в грудях помаранчем безкінечно.
А ти мій опіум. А ти - це мій наркотик.
То мука, то полегшення для мене...
Коли болить душа, один твій дотик
як морфій, проникає в мої вени.
А потім все... лечу кудись за небокрай...
Моя любов межує з божевіллям.
То в пекло мене кинеш, то візьмеш у рай...
Ти розсипаєшся в душі дурману зіллям...
9.03.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2014
автор: Богданочка