Ви знаєте ,мамо, так хочу до всіх на майдан.
Так хочу туди, де єднаються всі українці.
Хоч кулі там свищуть, не тільки аркан,
Будучину творять вони по цеглинці.
Нехай радіє ворог, що він – сила.
Та що та сила, коли нас єднає дух.
Дух патріотів, у майбутнє віра…
До правди-волі не спинити рух!
Будь ласка, мене ,мамо, зрозумійте,
Я тут в теплі, а друзі мерзнуть там.
Не хочу я розбрату в Україні.
Для цього об’єднатись треба нам!..
Як можна бути різними в країні,
Де святий Київ і минуле в нас одне?..
Єднаймось і борімось разом нині.
Якщо біда,--вона нікого не мине.
Що не кажіть, та все ж я, мам, поїду!
Всіх побратимів косить смерть прицільно…
Я, мам, до дому повернуся, я приїду,
Або, про мою смерть почуєш офіційно…
Війна жнивує смертю, горем.
У двох сторін великі будуть втрати!
Повсюди плач і крики, крові море…
Задумайтесь, чи варто зброю брати?
Ви хочете, щоб брат на брата-- з автоматом?
Ви хочете побачити, як батько сина вб’є?..
А я не проти воювати. Тільки з братом
Я силу мав би, просто знаючи – він є!..
Я хочу в світі миру й більш нічого.
Ніякій зі сторін не припишу вину.
Суд Божий не мине нікого.
За кров і смерть клену війну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484402
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.03.2014
автор: Хворий Джентльмен