До берега котились різні хвилі,
Долали нескінченні милі,
Собою потаємно огортали,
Пісні захоплено співали
І розбивались об міцне каміння,
Так й не отримавши прозріння,
Цілуючи його бліді повіки,
Щоб розчинитися навіки.
Вони ще й досі вперто припливають,
І в безнадійності зникають.
У танцях граються поміж собою,
Бринять в мелодіях струною.
Лише одна, глибока, мов озерце,
Запала у гаряче серце —
Злилася хвиля з берегом душею,
У захваті назвав "своєю". 1.03.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484371
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.03.2014
автор: Lana P.