Зустрів колись я дідуся,
Напевно літ під дев’яносто
Вусатий, гарний із лиця,
Повільно йшов, хоч йти не просто.
Злетів у нього капелюх,
Поніс його в пилюку вітер
І ось на мить той вітер вщух
Йому підняв, з пилюки витер…
Подав старенькому до рук
І подивився пильно в очі,
Почув тихенький ніжний звук,
Почув слова його пророчі…
Сказав старець тоді мені,
Що маю серце я добряче,
Часто буваю на коні,
Проте буває і іначе…
«Запам’ятай, слова мої,
Їх мусиш завжди пам’ятати!
Ти будеш завжди на коні,
Як будеш людям помагати!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484272
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2014
автор: Віталій Назарук