Весна на дворі. Луцьк стрічає нас…
Кохання проліскове йде до парку,
Латаття спить, йому іще не час,
Ще холод заглядає в кожну шпарку.
Та вже весна, верба чарує знов,
Бруньками, що цвітуть неначе квіти,
Пора така запалює любов,
В час пролісковий можна і зомліти.
Бруківка, яку вимили дощі,
Лягає попід ноги чистим смутком,
Хмаринки тчуть відбілені плащі,
З легеньким трав’янистим перламутром.
А коли в парку здійметься трава
І зацвіте пелюстками латаття,
Проріжуться у жайвора слова,
При сході сонце запалить багаття.
При першому теплі берізки всі,
Солодкі сльози видушать із себе,
«Курли» розбудить трави у росі,
Над парком Лесі засиніє небо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484042
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2014
автор: Віталій Назарук