Ось ця зима принесла стільки болі,
І відійшла, нарешті, вже поволі
Той сніг, що пропитався кров'ю, став водою...
Земля, впитавши ріки сліз, стала вдовою.
Я часто бачу, як жінки ридають.
Вони ці сльози майже не ховають.
Така наша природа... емоційні,
Нам не чужі істерики постійні...
Та ця зима принесла сльози сильних...
Вони ридали біля плит могильних,
З екранів телевізорів ридали,
Сльозами гірко руки умивали...
А мій коханий плакав, як дитя...
Він витирав обличчя нехотя...
Біль виривався сльозами пролитими
Ми всі... ми всі були "розбитими."
А сльози сильних обертаються камінням,
А сльози сильних обертаються кипінням...
Зливаються у лаву, і стають вулканом...
Зливаються у грози, вернувшись ураганом...
Земля враз затремтіла під ногами...
І слід простив у мить за ворогами
Хоч крапля справедливості на землю впала,
Котра до нині міцно-міцно спала...
Весна приносить нам нові проблеми,
Та є... та є передчуття у мене,
Що біди всі минуть, як ті страшні морози...
Бо Бог із неба бачив людські сльози.
5.03.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483566
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2014
автор: Богданочка