Виходжу вночі надвір покурити,
щоб хоч якось час свій убити
і відразу помічаю на небі вогні,
десь там високо вгорі,сяють замріяні зірки.
А літачки світлячки майорять вдалині.
Навкруги дзвінка тиша
і п*янко віє холодний вітерець.
Невже це кінець?
Заглядає місяць у вікно
і нагнітають спогада,ті що вже були так давно.
Так , це було мов у кіно.
Настає кінець ось цьому,
але кажу привіт новому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483503
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2014
автор: Влад Петров.