Бернард Шоу писав: «Війна – це вовк, який може прийти і до ваших дверей».
Чи відчините ви війні свої ворота? Ким зробить вона вас, коли зайде в них? Вбивцею, чи захисником, біженцем, чи зрадником? Людині властиво захищати все своє. Хтось буде робити це до останнього, хтось, відмахнувшись, побіжить, кинувши все. Як вчините ви, коли зазіхнуть на те ваше, до чого ви так звикли? Війна самим словом говорить про жертви. Кажуть, що відповідальність за війну несуть її переможці. Може й так. Це той струс мозку, який перевертає нашу свідомість. Чомусь думають, що вбивши – людина переступає певну межу. Як на мене, кожен з нас щоденно переступає якісь межі. Просто кровопролиття розцінюється як гріх. Нещодавно, мала справу з перекладом наукової статті про проблематику інтерпретації Біблії. Звісно, в процесі була вимушена заглянути до Святого Письма. Чому «вимушена»? Так, я знаю чимало Біблійних історій, але за своє життя я рідко відкривала Біблію. Її треба вміти читати і розуміти. Тим не менш, я все одно вірю в Бога, та на мою думку, Господь має бути, перш за все, в душі. В мене він там є, мені не страшно.
Безумовно, вбивство – це гріх. Але, коли йдеться про справедливість, я готова згрішити. Коли приходить один вовк, його можна прогнати, але коли приходить їх голодна зграя, двері слід відкривати зі зброєю в руках. Зазіхання мають бути покараними. В сучасному світі, війна – це набагато страшніше, ніж це було раніше. Сьогодні, лише ветерани знають, що це таке. Всі інші – просто не в змозі насправді уявити її. Люди забули, що означає воювати, солдат, який служить, рідко замислюється, що колись буде ще й воювати. Люди впевнені в мир? Люди забули, що вони люди, і мир – це просто гальмування боротьби. Це штори, які можуть заховати світло в хмарні дні, але не в сонячні. Серед нас є бійці, є і ті, хто зараз на роздоріжжі. Якщо штор немає, пора ставати бійцями і грішити. Проливши кров за справедливість, Ви не помрете боягузом. Як сказав Жан-Поль Марат: «Боягузтво народів – це те, що дає змогу кувати для них кайдани». Отож, коли війна постукає до Вас у двері, не ховайтеся, відчиніть і покажіть, що її ніхто не запрошував, не бійтеся переступати при потребі межу, поки Ви будете думати, хтось її переступить першим.
Повірте, якщо війна почалась – Господь її теж передбачив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483288
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2014
автор: Руслана Лукаш