Не звали лікаря до хати,
Та вдерся він мов сарана,
Не роззуваючись у шляпі,
Нам тиче ліки від життя.
Пропише кулю з автомату,
І пару зламів у ребро,
А потім в руки дасть лопату,
Щоб закопати братське тло.
Знешкодить в нас він всі хвороби,
Мікроби вільного життя,
Та лікар цей безтями хворий,
В агонії його душа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483269
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.03.2014
автор: Сергій Ранковий