Спини́ся сві́те вбо́гий, хоч на мить.
Прися́дь на свіжоско́шену трави́цю.
У сту́дні, по́руч, зачерпни́ води́цю,
Бо час од кро́ві ру́ченьки умить.
Нехай осту́дить землю тишина́,
Ося́де дим і гуркіт канона́ди,
Розвіє степом пустоцвіття вла́ди
Й спаде́ розбрату чорна пелена́.
Пони́кне правд помі́сних ку́ций стан,
Замовкне жеб захла́нного проро́ка,
а на межі́ добра́ і зла, широ́ко,
помі́р Любо́ві розпростре́ сава́н.
Уже проби́вся па́ріст молоди́й
На зга́рищі неві́льної годи́ни.
Уже ясні́ють безпросві́тні дни́ни.
Та во́ля невгамо́вна, рве́ться в бій.
серпень 2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483185
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2014
автор: Андрій Чернівець