Невже це – війна, владним чоботом скралась і дихає?
В тепличках – насіння – радіє, не знає...росте.
Щастило ж до цього, що танки байдуженьким віхорем
По...по поколінню новому не йшли навпростець.
Складні почуття з гілок сорому й патріотичності:
Тікати? Зтаїтись? На фронт йти? Охоче? Чи як?
Як завжди, війна, як і грім застає блискавичностю.
Як цінна держава – сховаються тримти і ляк.
І вийде народ захищати державний двірняк!
Країну свою! Захищати!
02.03.14 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482929
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.03.2014
автор: Юхниця Євген