Серед сотень тисяч перероджень,
Смертей і нових воскресінь…
Наша повість не має продовжень,
Сонце залишає волосінь:
Зі своїх променів на стелі…
У серці акварелі і пастелі,
Погляд,посмішка,ім.*я…
У серці ти все ще моя!
Без будь-яких доведень і обґрунтувань,
Ти у топі моїх заповітних бажань!
Серед сотень перероджень і смертей,
Загубився у вирі сумнівних ідей:
Ілюзій,міражів,примарних мрій,
Невже живу в реальності чужій?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482729
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.03.2014
автор: Той,що воює з вітряками