Щось розбите за моїм вікном,
Це, напевно, вчорашній сніг,
Життя дрейфує по річці човном,
Зупиняючись на нічліг,
Розігріваючи чорний чай,
Укриваючись з головою,
За ним безвідмовно прямує печаль,
Називаючи це любов'ю.
Коли ця ріка поверне уверх,
Вертикаллю пройде по руслу,
Там на межі їх чекатиме смерть,
Зазираючи глибоко в душу.
Але до того води і води,
Каменів і порогів,
Життя - це постійна наснаги іти,
Природня потреба дороги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482697
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин