Сині очі з відтінком волошки,
Перламутрові губи у чарах,
Під бровами приховані зморшки
І протягнуті руки Мольфара…
Перші проліски – наче смирення,
Хтось кохає, а хтось ненавидить,
Ще комусь світ дарує натхнення,
Та прекрасного доля не видить…
Сині очі неначе волошки,
Ви зігрійте часи колискові,
Щастя хочу, ну трішечки – трошки
Хоч краплину, отої, любові!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482513
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2014
автор: Віталій Назарук