Москаль не може жити без війни,
У нього НАДТО загребущі руки.
Про гегемонію він досі бачить сни,
Чиїсь йому байдужі смерті - муки.
Від "дружби" з ним відхрещується люд,
Бо "дружба" та вилазить друзям боком.
Москаль плює вам в очі, лиє бруд
Й, при цьому, не мигне гадюка оком!!!
Де треба і не треба він - гарант,
Усюди лізе де його не просять.
В полоні в нього сам філософ Кант,
Ще хоче... чисті води, тихі роси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482501
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.02.2014
автор: Патара