Ми давно удома, дехто в медсанбаті,
Скинули шинелі, одягли халати,
Вірити боюся, що усе скінчилось,
Що в нічні атаки ми вже відходили.
Що спимо удома, ходимо гуляти,
Що із міномета не знесе ріг хати,
Що ми просто люди, а не вояки,
Що нам не прийдеться битися в штики.
Скільки наших хлопців весну не зустріло,
Бо їм із засади душман в груди вцілив.
Хто за що боровся – пізно говорити ,
На війні страшенно хочеться всім жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482488
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2014
автор: Паснак Марія