Кинуті ромашки із вікна,
Це були комусь до серця квіти
І вони могли б ще душу гріти
Та зросла невидима стіна…
І ромашки зібрані в росі,
До схід сонця, на зеленім полі,
Принесли у душу стільки болю,
Що потухли зіроньки усі…
З них одна сказала: «Не люблю!»
Полетів листочок з болем в серці
І життя відбилося в люстерці,
Чашу переповнило жалю.
Любить чи не любить -скаже він…
Не робіть ромашки ви виною,
Бо не буде на душі спокою
Як задзвонить на прощання дзвін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482464
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2014
автор: Віталій Назарук