В цифровій хатинці жили цифри всі великі і малі.
Не сварились,не тужили навіть братики Нулі.
Та чомусь хлопчисько кепський лисий,лисий братик Нуль,
Вихвалявся ,що без нього цифри всі не проживуть.
Обізвалась Одиничка,що найменша у сім’ї:
-Ти важливий братик Нулик,якщо я при тобі є!
І сказала Двійка стиха:- Ти невдаха і хвалько,
Ось уся твоя утіха,бо не значих ти «ніщо!»
Трійка теж не спочивала,проучила хвастуна,
А Четвірка трішки спала,бо образилась вона.
Тут у бій прийшла П’ятірка:- Що за шум у нас і гам?
-Цьому лисому нікчемі вихвалятися не дам!
На галяві дві сестрички Шістка й Сімка вчули шум;
-Що з цим Нуликом робити? І почавсь цифровий бум.
-Вісімка й Дев’ятка разом кажуть: - Нулику,постій!
- Ти на нас похожий брате,так вести себе не смій!
-Стало соромно невдасі,від стида почервонів.
-Був ніким, ніким зостався, й вихвалятися не смів.
11.10.2006.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482376
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 27.02.2014
автор: леся квіт