У думках я пливу невідомо куди,
Гострооко нанизую все бачене
На сяйво пам'яті і виходжу з пітьми,
Щоб згадати і втрати, і пробачення.
На рамена лягає болючий тягар,
Хоч здається: все давно вже поховане,
Та згадки/заклання заповняють вівтар
І я, мов їх кат, стою роздратовано.
Обличчя палає, серце біллю горить,
Б'ють крики/заклання пам'яті/гарпії...
- Тато! Що? У тебе знову серце болить?
- Ні, синку, це просто згадок анархія.
27.02.2014
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482355
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.02.2014
автор: Левчишин Віктор