я давно не вигулювала свої дощі
і тепер за вікном в мене справжні повені
та не хочу, щоб стукали в інші шибки
вже сама без шибок. зі сміющими скалками
потребую, щоб ти
лише ти їх відчув
як тону поза очі твої
в наших повенях
але твоя спина.
я одна. я кричу.
у пустому
втонулому
темному
бункері
ти прислухайся
серцем
бо лише твоє сонце
поверне
веселку
у очі
чи дощі того варті?
тих сонць
не.на.завжди
але
навпаки
вперекір
всім часам
?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482181
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2014
автор: мелодія сонця