В колибі підкріпившись
В обід смачним борщем,
Ми йдемо, в лісі вмившись
Під проливним дощем.
Як зранку їхав з дому,
Не думав я в ту мить,
Що вже смертельний номер
Потрібно нам здійснить.
Перед очима гроти
Похмурих тих печер,
Відкрив я тільки рота
І ледве не помер.
Немов крізь тісні двері
Іду, а в горлі ком,
По Довбуша печері
Повземо ланцюгом.
В грайливих лісу тінях
Пташиний чути хор,
Деремось по каміннях
Крізь темний коридор.
Роблю тремтячі кроки,
Методика проста:
Там лізти треба боком,
Втягнувши живота.
Нарешті виліз, радо
Повтря ротом п'ю,
Тому, хто лізе ззаду,
Я руку подаю.
Невпевненість, тривога
Із наших душ пішли,
Бо разом цю дорогу
Ми без вагань пройшли.
Вже їдем в Закарпаття,
У серці спокій, мир,
Скоріше б піти спати,
Бо завтра-Синевир.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481673
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2014
автор: Дмитро Овсієнко 86