Звалив я беркутівців стрій,
з цеглиной й голими руками.
Гукнув, хто поряд був, убий!
тварюку хижу під ногами.
Кийком той трохи лупцянув,
та й відійшов - не б"є лежачих!
Я, з пересердя, трохи пнув,
бо, другий з наших, теж ледачий.
Хоч дайте я його поб"ю!
Кийок хапаю в того хлопця!
Та зброю він не дав свою,
неначе тут ми перемовці...
Лежав той беркут в самоті,
своїх вичікуя навалу,
щоби безглузді тварі ті,
потім жорстоко нас вбивали.......
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481559
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.02.2014
автор: МАЙДАН