А я таки живу.
Й кохаю міцно-міцно
Єдиного, що світ весь заступив.
Мене спитають : « Ну скажи , навіщо?»
Я відповім: « Він цього заслужив».
Його слова , немов чиясь молитва,
Його діла , мов божевілля снів.
Його прогнати – справа це нехитра,
Але для чого , ви скажіть мені?
Страждаю й мучусь. Мучусь і страждаю.
Його люблю, хоч цього я боюсь.
Коханий, любий , я тебе чекаю,
Без тебе я зачахну і помру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481546
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2014
автор: Паснак Марія