МОВЧИТЬ БУРМИЛО
(Уривок із сказу «Наполеон і Жозефіна»)
Салют рижанам, латишам,
І вкупі – всім прибалтам разом!
Ми потихенько заздрим вам,
Бо ви в Європі, а ми плазом
Туди вже 20 літ повзем,
Й нема тому кінця і краю...
Отак і далі буде, знаю,
Якщо своїх не оберем...
Ви молодці, що люстрували
«Краснуху»... Іншими словами –
Під зад коліном їй дали,
Чим враз порядок навели.
А тут у нас чума червона
І досі Кремль боготворить.
А той вже навіть став топить
Рибалок наших – помста кровна
За те, що ми не хочем жить
В обіймах «братніх»...
Вбили й – цить!
Ні пари з уст... Мовчить Бурмило,
За тиждень Шибздика він жде
На Хрещення Русі... Й киРило
Кацапське сморіддя своє
Нахабно теж на схили пхає,
На схили сивого Дніпра...
І ось вже НАШ ЇХ обійма
Убивць начальство... 9.09.13, понеділок
Проклинає
Народ запроданця свого,
Що Севастополь здав, було,
І наших геть не захищає...
А Кремль і далі нахабніє...
Зробивши з газ-труби удавку,
Тепер нову війну затіяв:
Товари наші – хоч на свалку ,–
Бо їх до себе не пускає,
Затримує... Хтось закликає
Бойкотувать, не купувати
Усе, що шлють нам... Краще б взяти
І їх язик – було б не зайве –
Геть викинуть з своєї Хати...
*
Скажіть, з посьолка Безіменне
Нещаснії діти,
Якою мовою надалі
Вам слід говорити?
Мовою убивць – кацапів?
Чи своєю врешті?
Державною?.. Пригадайте:
Ви ж свої, тутешні...
А говорите якою?
«Братською»? Тож й майте...
Й патріотів укромовних
В поміч не гукайте.
Розбирайтеся самі там...
Схожі ж язиками...
Цим до плінтуса і нижче
В їх очах ви впали,
Схаменіться, українці!
Верніть свою мову
Й, згуртувавшись коло неї,
Сотворіть основу
Міці нашої... Й тоді лиш
Нас заповажають...
Поспитайте у прибалтів, -
Вони про це знають...
Подивіться, як їх мало,
Але ж - які горді!
Як принизить їх аби-хто –
Можуть й дать по морді.
Єдністю вони є сильні,
А ми - чубимось, дебільні,
А ми – щоки підставляєм,
Бо нікчемну владу маєм,
Захисту ж нема від неї...
Куди дме, туди нас й хилить...
Господи! Дай ще нам сили
Вирватись з тюрми цієї
На свободу, де б звучала
Наша мова величава... 10.09.13
+
Поете юний! знай таке…
Хтось на поезії давно
Заупокійний хрест поставив:
Мовляв, їй жити не дано –
ЇЇ в асфальт всю закатали.
Це, може, й так десь, а у нас
Цього не станеться ніколи:
Любов до складеної мови
Нам прищепив навік Тарас.
Біда лиш в тім, що віршомази.
Про котрих нині ледве чуть,
Поез не створюють прекрасних,
Привабних рим не видають. 16.02.14
Лиш на любителя їх рими –
Народ такого не чита:
Патріотизму в них нема!
А люди й про Майдан хотіли б,
Й про рідну мову, що зника;
Побільше б гумору й сатири…
А як і лірика, то щоб
За душу брала…
Та воно
У нас не так, як мало б бути:
Сусанін ваня римолюбний.
Що всіх по віршах перегнав,
Ліричну молодь України
Веде в нікудні трясовини,
Які й створив для себе сам.
*
Поете юний! знай таке:
«Не сотвори собі кумира».
Тож хай твоя ще юна Ліра
Уроки правильні бере:
І від Шевченка, й від Гомера,
Й від Грибоєдова, й Мольєра,
Й від Пушкіна, й Фірдоусі,
Й від Гете, Гейне, й Сааді,
Й від Бернса, Беранже, Крилова
Пізнаєш влучну риму слова.
Не слід творить велосипед,
Коли він створений…
Поет
Лише тоді із тебе вийде,
Коли собі сам доведеш,
Що в тебе є щось з НИМИ спільне,
Що як й ВОНИ ти пишеш теж.
Пиши про те, що добре знаєш.
Пиши дохідливо, бо люд
Не терпить загогульних блюд
Із рим, що й сам ледь добираєш,
Про що в них йдеться…
Головне,
Й це для поета - над усе:
Якщо свого ти Я не маєш
Й душею не цікавий геть –
Не починай! Почавши ж ледь,
Негайно припини складати
Погані вірші, та й живи…
Будь ким завгодно, стань багатим… -
Лиш у поезію не йди. 17.02.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481522
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2014
автор: Лад Купава