Я до тебе ішов тисячáми доріг,
Тисячáми не варто, не слід і не треба.
Був готовий свою скласти душу до ніг,
Зняти зірку до рук з недосяжного неба.
Не лякав мене час, незліченність хвилин,
Незліченність невдач, марноти і зневіри.
Я ж до тебе ішов! Крізь терню, крізь полин…
Що знайду, твердо знав, що дійду, свято вірив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481252
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2014
автор: Тетяна Мерега